Коли немає сил навіть їсти: як брак знань про харчування сповільнює відновлення пацієнтів
03 NovemberХарчування — один із ключових елементів успішної реабілітації, проте більшість українських пацієнтів цього не знають.
Опитування 150 лікарів і 300 пацієнтів, які проходили реабілітацію після інсульту, онкозахворювань або політравми, показало: більшість пацієнтів не отримують достатньо інформації про роль нутритивної підтримки — спеціального режиму харчування, який допомагає організму відновитися після тяжких станів. Дослідження провели Данон Україна, спільно з дослідницькою компанією Kantar, за підтримки медичних асоціацій та презентували 28 жовтня у львівському Центрі реабілітації Unbroken.
У багатьох країнах світу нутритивна підтримка часто є невід’ємною складовою процесу реабілітації. Завдяки такій підтримці пацієнт отримує достатню енергію для відновлення, зменшується ризик ускладнень, поліпшується загальний стан, а тривалість госпіталізації може скоротитися на 2–5 днів.
Водночас опитування українських пацієнтів показало, що лише 22 % з них знають, що таке нутритивна підтримка, хоча понад половина визнають, що харчування має ключовий вплив на процес реабілітації.
56% опитаних пацієнтів зауважили, що отримували інформацію загалом про роль харчування на реабілітації. Водночас більшість з них чують поради щодо харчування лише у вигляді загальних обмежень або рекомендацій, а не як частину комплексного плану лікування.
Половина опитаних пацієнтів шукали інформацію про роль харчування самостійно, передусім у пошукових системах, а також отримували рекомендації та поради від лікарів.
Опитані лікарі також говорили про недостатню обізнаність пацієнтів про нутритивну підтримку — лише 42% оцінили знання пацієнтів як достатні.
87% із опитаних лікарів зазначили, що надають пацієнтам рекомендації щодо харчування самостійно. Водночас тільки третина опитаних має доступ до дієтологів або нутриціологів у своїх закладах для направлення пацієнтів.
Щодо власного рівня обізнаності про нутритивну підтримку на реабілітації — 31% лікарів оцінили його як високий і 57% — як середній. Додаткове навчання з нутриціології чи спеціалізованого медичного харчування проходили всього 15% опитаних.
Вже зараз українськими фахівцями впроваджується низка ініціатив для підвищення обізнаності лікарів про правильну нутритивну підтримку. Зокрема, Світлана Федяєва, лікарка-дієтологиня та доцентка кафедри реабілітації ЛНМУ ім. Данила Галицького, під час презентації результатів дослідження розповіла про включення до навчальних програм модулів, які піднімають обізнаність лікарів щодо станів, при яких вона призначається. Наприклад, при мальнутриції (недоїдання, яке може ускладнити лікування та відновлення).
Спеціалізоване медичне харчування, яке часто є однією з ключових складових нутритивної підтримки, призначають лише 61% опитаних лікарів. На рівні опитаних пацієнтів показник тих, хто його приймав, ще нижче — всього 24%. Водночас 79% із них відзначили, що відчули ефект від його прийому.
«Ці результати показують, що роль харчування у відновленні недооцінена. Ми маємо підвищувати обізнаність про нутритивну підтримку серед медичної спільноти й пацієнтів, адже правильне харчування — це не дрібниця, а частина лікування», — підкреслює Олена Полторак, медична директорка Данон Україна.
Основними бар’єрами до ширшого впровадження нутритивної підтримки опитуванні назвали:
Низьку поінформованість пацієнтів;
Брак відповідного навчання серед лікарів;
Недостатнє впровадження нутритивної підтримки у лікарнях (відсутність чіткої схеми інтеграції в загальний план лікування, недостатня співпраця з дієтологами, низька обізнаність медперсоналу, відсутність стандартизованих підходів);
Фінансові бар’єри;
Індивідуальна специфіка пацієнтів (немає апетиту, немає сил приділяти цьому увагу, не подобається смак)
Наталія Матолінець, голова Української спілки ентерального та парентерального харчування, у ході презентації розповіла про заходи, які сьогодні втілюються в Україні, аби подолати ці бар’єри. Зокрема, це активна робота з МОЗ по розробці стандарту, який буде включати нутритивну терапію у реабілітаційних процесах, проведення публічних освітніх заходів для лікарів, проведення клінічних випробувань та публікація їх результатів у наукових журналах, інформування у соціальних мережах.
Ще одним напрямком активної роботи, на якому наголосила Наталія, є включення нутритивної терапії до пакетів контрактування НСЗУ (Національна служба здоров’я України), адже на сьогодні вона повноцінно не входить до жодного пакету служби.
